Зразок відзиву на позовну заяву про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька

НАЗВА СУДУ

Адреса суду:_________________

Відповідач: ПІБ, ______________ р.н.

адреса реєстрації: _______________

ідентифікаційний номер: ____________

м. т. __________________

інші засоби зв’язку невідомі

Позивач: ПІБ, ______________ р.н.

адреса реєстрації: _______________

ідентифікаційний номер: ____________

м. т. __________________

інші засоби зв’язку відсутні

Справа №______________

Суддя:_______________

В І Д З И В

на позовну заяву про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька

У Вашому провадженні знаходиться цивільна справа №_________ за позовом ПІБ Позивача до ПІБ Відповідача, про надання дозволу на тимчасовий виїзд ПІБ дитини, ____ р.н. за межі України без згоди та супроводу батька в ________вказати країну та місце______ з _______. до ___________ р.

Шлюб між ПІБ Позивача та ПІБ Відповідача рішенням суду від _______р. розірвано. Від шлюбу у сторін є дитина — ПІБ дитини, ____ р.н.

В обґрунтування позову, позивач покликається на те, що відповідач нерегулярно надає незначні суми протягом тривалого часу на утримання дітей, проте не бере активної участі у їх житті та вихованні. Крім цього, позивач зазначає, що Відповідач відмовляється давати дозвіл на виготовлення проїзних документів та на виїзд дітей за кордон, не зважаючи на те, що це негативно впливає на дітей та суперечить їх інтересам. Відтак, через відмову Відповідача, Позивач не має можливості поїхати з дітьми за кордон, відпочити з ними на морі, ознайомити їх з культурою інших країн.

Відповідач повністю заперечує наведені позивачем у позовній заяві мотиви, з огляду на наступне.

____вказати обґрунтування заперечення на позовні вимоги________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відповідно до частини третьої ст. 51 Конституції України сім»я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Відтак, Позивачка у позовній заяві зазначає, що Відповідач відмовляє їй у надані дозволу на виїзд дітей за кордон та у виготовленні проїзних документів, однак остання не підтверджує жодним чином чи зверталася вона до Відповідача з таким проханням чи вчиненні нею усі необхідні дії, які б передували зверненню до суду.

Відтак, Позивачкою до суду не надано доказів з якою метою вона планує виїхати разом з дітьми на повних три місяці за межі території України, де саме вона планує проживати, чим зумовлена така довготривала поїздка. Позивачка повинна вказати про наявність туру чи інших безпечних умов перебування дітей, маршрут її подорожі. Крім цього, Позивачкою не надано до суду підтвердження її офіційного місця праці та довідку про доходи, що зможе підтвердити її фінансову платоспроможність, а відтак чи зможе вона утримувати дітей на території іншої держави у випадку, якщо така поїздка є приватною. У випадку, якщо запланована Позивачкою поїздка є приватною, то остання повинна зазначити де вона проживатиме разом з дітьми, хто буде про них піклуватися, чи достатньо у неї грошових коштів для такої довготривалої поїздки та чи безпечні умови перебування дітей (перерахувати всі обставини, які обґрунтовують неможливість надання дозволу на виїзд дитини) .

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.

Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що у неї є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а тому просить надати їй дозвіл на тримісячний виїзд за кордон з 01.06.2018р. до 31.08.2018р. без згоди та супроводу батька в Республіку Туреччина та країни Європейського Союзу, однак такі вимоги не ґрунтуються на нормах права виходячи з наступного.

Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 в’їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року встановлено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів), піклувальників (далі — батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними.

Відповідно до п.п. 3 п.2-2 даних Правил передбачено, що виїзд за межі України, громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред’явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до п. 18 Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, в редакції затвердженої Постановою КМУ від 24.03.2004р. № 380, оформлення проїзного документу здійснюється на підставі згоди батьків, а у разі, коли вони не перебувають у шлюбі між собою за наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.

Як вбачається із змісту наведеного закону, у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з’ясуванням питання про країну виїзду, строку та мети виїзду, а при задоволенні такого позову судом ухвалюється рішення про дозвіл на виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон.

Вищенаведена правова позиція викладена також у Постанові Верховного Суду України від 09 лютого 2011 року № 6-26604св10.

Відтак, перебування дітей за кордоном протягом трьох місяців у невизначених країнах перешкоджатиме Відповідачу, як батькові приймати участь у житті його дітей, спілкуванні з дітьми та позбавить його можливості здійснювати свої батьківські обов’язки. А тому, оскільки Позивачкою не надано жодного доказу, який би підтверджував факт ухилення Відповідача від надання дозволу на виїзд дітей за кордон, не наведено підстав, які б підтверджували відповідність поїздки інтересам дітей, не надано доказів наявності туру чи інших безпечних умов перебування дітей за кордоном, а також не надано доказів, що вона працевлаштована та може протягом трьох місяців утримати двох дітей за кордоном, враховуючи те, що Позивачка просить дозволу на виїзд дітей за кордон у невизначені країни «країни Європейського Союзу» та враховуючи не припустимий, як для матері двох доньок, спосіб життя, прошу в позові відмовити повністю.

На підставі викладеного прошу суд:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ПІБ Позивача до ПІБ Відповідача про надання дозволу на виїзд за кордон ПІБ дитини, ____ р.н. без згоди батька

Додатки:

1.Копія паспорту позивача

2. Всі письмові докази в обґрунтування відзиву……

3. Докази направлення копіїї відгуку з додатками для поз-ивача

____дата__                                                     підпис                                                            ПІБ Відповідача

Ця публікація підготовлена у межах проєкту«Правовий захист та підвищення рівня обізнаності про доступ до правосуддя вразливих верств населення Красноріченської ОТГ, Коломийчиської ОТГ, Лозно-Олександрівської ОТГ Луганської області», який реалізується організацією«Центр громадської активності „Сіті Хаб“ за програмою малих грантів, яка адмініструється ІСАР Єднання в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

#UNRPP