Як вирішити питання з частиною власності нерухомого майна?

Галина яка у свій час, за фактом смерті своїх батьків та відкриття спадщини, відмовилася від своєї частки нерухомого майна на користь племінника, який був також зазначений у заповіті на сьогодні хоче повернути свою частку.

У свій час панні Галина, відмовилася від прийняття частки нерухомого майна спадщини на користь іншого спадкоємця (племінника), за домовленістю з ним про те, що той буде підтримувати будівлю у належному стані, так як будинок є пам'яттю про батьків панні Галини. На сьогодні хоче повернути свою частку, оскільки будівля занедбана, в ній проживають сторонні особи, які не дбають про стан будинку.

«Моя ситуація є дуже складною. Я не дуже розумію як мені її вирішити, я свідомими кроками помилилася при прийнятті свого тодішнього рішення, не знаю, як виправити теперішню ситуацію, оскільки жодні розмови з племінником з цього питання не дають жодного результату..», - сказала Галина, тому звернувся за допомогою до ГО «Центр громадської активності «СІТІ ХАБ».

Галині надано консультативну допомогу та роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 1274 Цивільного кодексу України вона дійсно, як спадкоємець за заповітом, мала право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Частиною першою статті 1273 Цивільного кодексу України визначено, що відмова від спадщини може бути здійснена тільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 1244 Цивільного кодексу України передбачено право спадкодавця на підпризначення спадкоємця на випадок неприйняття спадщини спадкоємцем, зазначеним у заповіті. Частиною четвертою статті 1274 Цивільного кодексу України передбачено, якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Відмова від спадщини - односторонній правочин, недійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 Цивільного кодексу України.

До таких підстав відносять:

1.Відмову, яка була здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225 Цивільного кодексу України). Така відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовом самої особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено.

2.Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229 Цивільного кодексу України).

3.Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230 Цивільного кодексу України).

4.Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231 Цивільного кодексу України).

5.Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233 Цивільного кодексу України).

Пані Ганні рекомендовано звернутися до суду, щоб такий правочин був визнаний у судовому порядку недійсним.

Галина була проінформована щодо юридичної складової її питання та алгоритму її подальших дій. Громадянка повідомила, що в останнє спробує поговорити з племінником щодо добровільного узгодження даного питання, та у разі негативного результату звернеться до суду.